Семенівська районна рада
Семенівський район, Полтавська область

Липнягівська сільська рада

Сільський голова 
Стеценко Юрій Сергійович
тел. 94-6-31
Секретар сільської ради 
Клочко Тамара Миколаївна
тел. 94-6-31

Великі Липняги — село в Україні, Семенівському районі Полтавської області. Населення становить 386 осіб. Орган місцевого самоврядування — Липнягівська сільська рада. Голова села - Стеценко Юрій Сергійович

Минуле села

Входило до складу Хорольської сотні Миргородського полку.

У роки Другої Світової Війни практично всі жителі села і навколишніх сіл були знищені німцями.

У селі Великі Липняги Семенівського району протягом 4-х днів есесівці вершили найжорстокішу в історії розправу над мирним населенням. Лише одиницям вдалося вирватися з моторошного пекла. Вони донесли людям правду про звірства гітлерівців. Ось рядки з акту, складеного жителями 24 вересня 1943 року: "Не зважаючи ні на які прохання, сльози стариків, жінок, дітей, фашисти з небаченими жорстокістю і звірством убивали, палили, мучили мирне населення. Криками, стогонами, проханнями про помилування, прокляттями наповнилося село в ці дні.

У с. Великі Липняги (Полтавська область) з 19 по 23 вересня 1943 р. військова частина “СС?63” розстріляла, спалила і закатувала 125 дітей, понад 200 жінок і стариків. Есесівці спалили село, загнали живих людей в палаючі хати, кидали в вогонь дітей. За ці дні вони закатували 371 чоловік. Внаслідок такого звірства в с. Великі Липняги мученицькою смертю загинуло: чоловіків - 49, жінок - 116, стариків - 81, дітей - 125. Лише якимось чудом вдалося врятуватись 15 чоловікам.

Молоду матір Ольгу Дулевич і її сина Віктора, шести років, живими кинули у вогонь. Марія Бутенко, рятуючись від смерті, схопила трьох своїх дітей — семи, трьох років і найменшого — десяти місяців, сховалась у себе на городі і благала про помилування, але звір-фашист усіх розстріляв з автомата. Не було пощади й старикам-інвалідам. Одного з них — М. Погребняка з паралізованими ногами витягли з хати, посадили на копицю сіна, зверху накрили ящиком і підпалили. Він згорів живим. А.П. Тригубенку, в якого не було лівої ноги, автоматом відбили праву і кинули в погріб, де він пролежав три доби, доки дочекався визволення, розповів про той злочин, який чинили фашисти в селі, а через кілька днів помер. 60-річного С.О. Самбура фашисти намагалися поставити на коліна, змушували просити прощення невідомо за що. Комісія по розслідуванню злочинів фашистів у цьому селі в одній із уцілілих хат знайшла фото групи воїнів-земляків, на якому вони стріляли з пістолетів, цілячись в голови і груди липнягівців.

Знищувалися не тільки сім'ї, знищувалися цілі роди. Так, із роду Салогубів загинуло 14 чоловік, Самбурів — 45 чоловік, Сівкевичів — 19 чоловік. Воїни-липнягівці після звільнення присилали листи додому, а відповідати було нікому.

Наші військові розвідники догнали злочинців біля села Старий Коврай Черкаської області і кількох із них взяли у полон. На допиті вони визнали свою вину, але звалювали її один на одного. Командиром цієї частини був Фішер, який "наївно" стверджував, що виконував наказ полковника Шумахера. Вирок військового трибуналу був однозначним: вони понесли заслужену кару за звірячий злочин.