Семенівська районна рада
Семенівський район, Полтавська область

Інформація про район

Мапа району

Загальні відомості про район

Семенівський район розташований у західній частині області. Площа 1,3 тис. км. У районі 65 населених пунктів (одне селище міського типу, 64 села, підпорядкованих селищній та 20-ти сільським радам народних депутатів). Утворений в березні 1923 з Семенівської, Зубанівської та Зайчинської (Заїчинської) волостей Хорольського повіту в складі Кременчуцького округу.

З лютого 1932 по вересень 1937 був у складі Харківської, а з вересня 1937 — Полтавської обл. З грудня 1962 територія р-ну входила в Хорольський район. У січні 1965 знову утворений Семенівський район.

Поверхня пологохвиляста з давніми прохідними долинами та блюдцями-западинами. На південному заході омивається Кременчуцьким водосховищем.

Корисні копалини: пісок, мергель, торф, є джерела мінеральної води.

Річки — Сула з Борисом, Хорол, Крива Руда, Біляківське водосховище.

Переважають чорноземи солонцюваті, лучно-чорноземні глибокосолонцюваті ґрунти в комплексі з солонцями.

Площа лісів і лісових смуг 2,7 тис. га. Переважають дуб, клен, акація біла, липа, сосна; У районі — заказники державного значення Гракове і Солоне, ряд пам'яток місцевого значення та пам'ятка садово-паркового мистецтва — Криворудський дендропарк.

Автомобільних шляхів — 630 км. На території району збереглися кургани доби бронзи, скіфського часу та Київ. Русі, залишки городища, очевидно, літописного містечка Горошина, поселення неолітичного часу, епохи міді та черняхівської культури.

Історична довідка

Семенівка – селище міського типу, райцентр. Відстань до обласного центру Полтави - 134 км. Через Семенівку проходить залізниця Кременчук – Ромодан. Розташована тут станція носить назву Веселий Поділ.

Семенівські землі і всі довколишні багатства до 1654 року за панування польської шляхти належали Яремі Вишневецькому. Потім перейшли до рук магнатів Базилевських, котрі продали її Родзянкам, з чиїм родом тісно пов’язана історія семенівського краю.Свого часу землі Семенівки належали і поміщикам Старицьким – нащадкам Родзянків по жіночій лінії.

У 1795 році в Семенівці вже був водяний млин та 4 вітряки; у першій чверті 19 століття на її околиці виникає велика економія, де утримувалися численні табуни коней, гурти рогатої худоби, отари овець.

1836 року Семенівка отримує статус містечка і через певний період стає волосним центром.

В 1938 році Семенівка стає селищем міського типу.

Чорним крилом накриває Семенівщину Велика Вітчизняна війна, яка принесла на її землю розруху, біль, страждання, непоправні втрати.

23 вересня 1943 року стало днем довгожданного визволення від жорстоких окупантів.

Завдяки самовідданості та ентузіазму людей в історично короткий строк господарський комплекс району був не лише відбудований, а й досяг вагомих успіхів.До 1965 року Семенівка досить різко зросла в економічному, соціально-культурному, демографічному відношеннях.

На семенівському небосхилі доволі яскраво сяють місцеві літературні зірки.

Творчим кредо лауреата премій імені Володимира Малика та Панаса Мирного Євгена Бутенка протягом багатьох років стало художньо-публіцистичне відтворення багатої історичної скарбниці рідного краю. Це завдяки його невтомному пошуку виведено із забуття багато славних імен земляків, розгорнуто невідомі, покриті ореолом віків сторінки життя далеких пращурів.

Непересічною творчою особистістю був також Олексій Дудник, який у 2011 році пішов за вічну межу. Медик за фахом, чиє ім’я знали далеко за межами полтавського краю, все своє свідоме життя плекав в серці поетичне слово – гостре і ліричне, проникливе і дотепне. Його твори побачили світ в збірках і на сторінках періодичних видань. Чимало віршів поета покладено на музику як професійними композиторами, так і аматорами.

Місцева громада високо оцінила заслуги Є.П.Бутенка та О.О.Дудника, пошанувавши їх званням «Почесний громадянин Семенівщини».

В районі багаті традиції по відзначенню свят, пам’ятних подій. Є і свої «бренди» - такі, як традиційне щоосіннє обласне «Свято веселої мудрості» в с.Веселий Поділ, започатковане в 1990 році з нагоди вшанування пам’яті славетного земляка – байкаря Леоніда Глібова.

В старовинному козацькому селі Худоліївка щорічно на Покрову Пресвятої Богородиці проходить свято козака Худолія, котрий, за народними переказами, в давнину заснував тут це поселення.